Зв'яжіться з нами!

+38 098 758 95 57 +38 066 445 15 07+38 063 447 21 80

На порозі Храму
2015-02-19
Автор ONLY LVIV

Через шибку львівського трамваю вдивляюся в засніжені вулички. Усе місто притрушене снігом, дерева чудно прибрані зимовою хуртовиною,а діти безтурботно досліджують усі гірки в місті, щоб з дзвінким сміхом спускатися з них на своїх санках. Бачу туристів з львівськими екскурсоводами. Вони тихесенько прогулюються вуличками і слухають цікаві історії з життя міста. Зимові екскурсії по Львову манять до себе. З навушників лунає улюблена мелодія, а трамвай повільно пливе по місту.

Надягаю рукавички, виходжу на своїй зупинці. Праворуч величний храм, зліва безкраїй парк. Спускаюся вулицею Мечникова, вулицею котра поєднала життя і смерть. Поправляю шарф, з надією врятуватися від набридливого вітру.

Під ногами хрустить сніг. Відчуваю себе безмежно щасливою, так як ці діти на гірках. Ще хвилинка і я на місці. В руках стискаю лампадку. Ось нарешті ця готична брама. Ще крок і я в царстві спокою і тишини. Зупиняюся на хвилинку, вдивляюся в знайомі краєвиди. Впевнено крокую головною алеєю.

Личаківське кладовище, це не просто місце поховань. Це та частина Львова, котру усі мешканці міста повинні відвідати. Адже тут поховані наші генії, ті якими ми пишаємося, ті котрі віддали своє теперішнє за наше майбутнє. Ми не маємо права їх забувати.

Думки вихором проходять в моїй голові, а ноги самі несуть мене до знайомої місцевості. І ось я уже тут. Піднімаю голову і бачу знайомого архангела Михайла. Він як завжди з усією своєю мужністю і силою височіє над усіма.

Зліва на гранітних плитах на віки викарбувані прізвища 239 воїнів УГА і бачу 5 крипт де поховані герої  ХХ століття. Спускаюся гранітними сходами повз місце вічного спочинку українських пластунів. Вітер настирливо хоче вкрасти мою шапку, а сніг невблаганно залітає за комір. Поступово перетворююся на снігову бабу, котру сьогодні побачила зліпленою дітками на моїй вулиці. Витягаю з рюкзака термос з чаєм, пора зігрітися.

Виходжу на нижній майданчик , вчитуюся в прізвища тих котрим завдячую своїм теперішнім. Воїни УПА і дивізії
Галичина, члени ОУН, репресовані, політвязні усі вони знайшли тут свій вічний спочинок. Серце щемить від болю. Тут душа рветься на частинки бачачи ці могили. І залишається тільки тихо молитися за їхні душі на небесах.

Запалюю лампадку і ставлю її до інших. Шепчу молитву за захисників нашої України. Присідаю на гранітну плиту і тут даю волю сльозам. Безперечно, це одне з найважчих місць на Личаківському кладовищі. Дуже болить і хочеться кричати.

Тишина кладовище окутує мене. І я поринаю в роздуми, благо обстановка  сприяє цьому. Відволікаюся тільки тоді, коли розумію, що замерзаю. Пора додому.

На виході звертаю ще на поле почесних поховань. Знову запалюю лампадку і ставлю її біля поховань Небесної Сотні. Тихо шепчу: “Дякую. І з спокоєм в серці іду на трамвайну зупинку.

Завдяки таким походам на Личаківське кладовище я віднаходжу спокій, котрий мені безмежно потрібний. І знову я можу приступати до роботи і розробляти цікаві і нестандартні екскурсії від ONLYLVIV.

< Назад
кількість переглядів 1362
Слідкуйте за нами!